Патерсон

«Часом чистий аркуш відкриває більше можливостей»

Кінострічка починається з понеділка, понеділком й закінчується... Це історія про буденність, ви це дуже швидко зрозумієте, бо порахувати кількість ідентичних сцен дуже важко, а уявіть як головному герою, що працює звичайним водієм громадського транспорту, автобус курсує одним й тим самим маршрутом щодня, одні й ті самі дороги та вулиці, ти впізнаєш десятки облич, а вони — тебе. Крім того, нашого героя звати Патерсон, що живе в місті... Патерсон.

Але фільм вражає не цим, дуже простий та повільний сюжет розкриває любов Патерсона до поезії, що пише кожного дня: у вільний від роботи час, а деколи у думках, тримаючи руки на кермі. Але не дивлячись на кількість написаного матеріалу та талант знаходити натхнення в усьому, хлопець не спішить придавати письму більшого значення. Любляча дружина Лаура іншої думки — це повинно прочитати якомога більше людей, мова навіть не про заробіток цим на життя, оскільки для нього це всього лише хобі. Але він цим живе.

Прочитав багато коментарів, серед яких вистачає своїх "поціновувачів", яким буде важливо зазначити одне й теж саме — монотонність картини, але цього ніхто не приховує, фільм дійсно монотонний. Особисто я кожного разу передивлявся його вночі, тож тому вирішив написати про нього зараз. Я закоханий в Адама Драйвера та його гру, в майбутньому обов'язково напишу про інші фільмі за його участю, а поки що раджу якось посеред ночі подивитися Патерсона, комусь він допоможе заснути, а комусь полюбити монотонне кіно.

Не слід шукати поетичність в повсякденності, бо повсякденність — це єдина поезія, яка в нас є.