Погань / Флібег

Вогонь! Зухвало, різко, яскраво та глибоко.

Початок як у якоїсь порнухи із сюжетом.

Це я так похвалив, якщо що.

Повість про те, як люди шукають і знаходять кохання. Дуже сподобалося. Хоча голона героїня страшко ще те.

Як я кохаю цей серіал. Я стільки всього хотіла сказати про нього, навіть прокричати, в мене стільки емоцій, але коли я закінчила дивитись то в голові була тільки пустота й сльози.

Фібі( актриса й сценариста Погані) зробила неймовірну работу в якої насправді відчувається душа й справжність всього. Вона неймовірна актриса, те як вона може показати всі думки головної героїні просто подивившись в камеру це неймовірно.

Це не історія про звичайне стереотипне життя самотньої жінки, що не може знайти собі стосунки, ні, це не про це. Перший сезон розповідає про втрату, горе й вину, про переживання головної героїні всього цього, про те як іноді сім'я може бути й самими близькими й незнайомцям в один й той самий час, про те який світ сірий, що ніхто не ідеальний й це може звучати банально, але сюжет не про те що персонаж просто зломаний й тому так чинить, ні, головна героїня зробила той (не хочу спойлерити хто ще не дивився) вчинок тому що вона Погань, тому що вона захотіла це зробити, автори показують до там не було ніякого фактору як в випадку з Мартіном, ні, повторю ще раз вона просто Погань, але вона це знає і зрозуміла як ніхто інший, їй не потрібно щоб хтось це казав, хоча всі вважають що вони знають краще, але ні.
Історія розповідається начебто як щоденник або записи, головна героїня комментує все в реальному часі, але інші герої це не чують, тому ми не дивимось об'єктивно історію, ми слухаємо розповідь Погані, те як ми бачимо персонажів тільки її точка зору. Вона не завжди каже навіть нам правду, а глядачі й камера в цьому випадку це як її совість або щось таке, тому вона не завжди чесна навіть з самою собою, не те що з нами.
Перший сезон й другий відрізняються своїми темами й як каже сама Фібі, що перший сезон це більш про те як головна героїня проживає травми, а другий про те як вона приймає це й починає жити.
Я тільки після просмотру серіала зрозуміла, що окрім Клер й Мартіна у нікого в серіалі нема імені, навіть офіціально в викепедії всі персонажі там підписані за їх ролями, типу мачуха — мачуха, отець — це отець і т.д. Й це навіть не як не заважає дивитись, а придає ще більшу глибину й те що це історія, просто якась історія що ти можеш почути в барі от незнайомки й вона навіть не згадає ні які імена.

Найкращий серіал 10/10.
Вибачаюсь що такий сумбурний відгук, я під враженнями та ніколи майже не писала відгуків та рецензій, це просто моя думка й все.

Дуже життєво. Напевно, це найправдивіший, найжиттєвіший серіал, що я могла бачити. Очікувала абсолютно іншого, але думаю, краще й не могло бути.